Власники бізнесу vs Covid-19: антикризові рішення від засновників компаній

Автор статті: Роман Шмідт

Дата публікації: 3 Червня 2020

Для середнього бізнесу тривалі карантинні обмеження стали справжнім тестом на гнучкість і швидкі рішення. Пристосуватися до нових обставин і зберегти аудиторію — непростий виклик як для великих компаній, так і для маленьких сімейних виробництв. 

Ми поспілкувалися із засновником Readyto. Restaurant Marketing, співзасновником театру пива “Правда” та власницею хендмейд-майстерні пастил і фріпсів “Яблунька” про те, які рішення і комунікаційні інструменти вони застосували, щоб бути актуальними для своїх споживачів і клієнтів в нових умовах.

grey-circles-gaming-youtube-channel-art-2            

 

Всеволод Поліщук, засновник Readyto. Restaurant Marketing

vsevolod-polishhuk

Створили спільний сайт і почали перескеровувати клієнтів одне до одного через промокоди

“Власники чотирьох закладів зійшлися в чат поговорити про те, як можна допомогти одне одному. Спонтанно виникла ідея об’єднатися ще в перші дні карантину, коли стало зрозуміло, що доставка на якийсь час єдиний спосіб існування ресторану. В одного закладу до того ніколи не було доставки, в інших доставка була побічним бізнесом. Ніхто не був готовий до такого повороту подій. Наприклад, власники ресторану “Ахалі”, які ніколи не мали доставки, самі зробили сайт за дві ночі, але не дуже розуміли, як його просувати. “Чотирьом чебурекам” довелося повністю змінити стратегію комунікації, яка була орієнтована на лояльність в класичному розумінні (не бонуси чи знижки, а постійний контакт з аудиторією) та на органічне охоплення через вірусні дописи в соцмережах. Тепер довелося працювати з пікселем на сайті та платною рекламою. Подібні виклики стояли перед “Тістом і Маревом”.

Ми створили спільний сайт, почали перескеровувати людей одне до одного через промокоди. Коли я написав про це в себе в ФБ, почали звертатися й інші ресторатори. Ми прийняли всіх охочих, окрім однієї зовсім нової служби доставки. Не прийняли бо ніхто не знав, що це таке, не пробував їхніх страв і не міг рекомендувати. Принципи прості: інші учасники мали довіряти якості, а власники закладу готові були б брати на себе частину роботи. Це наповнення сайту, створення реклами, обмін корисною інформацією та контактами.

Люди мають високу готовність співпрацювати і розширювати ринок, а не битися за нього

На початку йшлося про перескерування через промокоди. Коли хтось робив купівлю в одного учасника, отримував промокод на бонуси в іншого. Зараз це більше: спільна реклама в соцмережах, спільна база контактів зробили  смс-розсилку, плануємо мейл-розсилку; спільна участь у програмі безкоштовного харчування лікарів; обмін навчальними програмами, які раніше оплачували учасники для себе; плануємо залучити блогерів.

Жодних адміністративних витрат нема, оскільки учасники програми самі виконують роботу. Є спільна оплата сайту (хостинг, домен) та рекламних дописів у соцмережах.

Поки що складно робити далекосяжні висновки. Наразі зрозуміло, що люди мають високу готовність співпрацювати і розширювати ринок, а не битися за нього. Хтось більш активний, хтось менш активний, різні масштаби, різні темпераменти, але спільна мета легко це все нівелює і зрізає якісь гострі кути в спілкуванні. Усі зрозуміли, що мають схожі проблеми і можуть легко шукати способи їх вирішення разом.

Ідеально було б, якби з того виросло щось на кшталт спілки малих рестораторів, адже потреба в ній є дуже давно. Так було б легше і промоцію робити, і спілкуватися з міською владою, воювати з нечесною конкуренцією, свавіллям чиновників”.

 

Ірина Гладун, власниця сімейної майстерні екосмаколиків “Яблунька”
101795042_1162733307475704_163303121974460416_n

Пропонували хороші знижки

“Яблунька”  це домашні екосмаколики, пастила і фріпси, які ми готуємо без цукру та інших домішок. 100% лише свіжі фрукти і ягоди. Більшість плодів ми вирощуємо власноруч. Також ми (я, мої батьки Любов і Микола та мій хлопець Тарас) маємо невеличку фермерську справу, займаємося рослинництвом. Вирощуємо фундук, малину, смородину, полуницю, лохину і багато іншого. Все це в селі Велика Яблунька, тому так і назвали наші смаколики. 

Коли запровадили карантин, то люди змінили пріоритет у своїх закупах, мабуть, як і кожен із нас:) Більшість купували продукти і речі першої необхідності, мало хто думав про те, щоб тратити більше грошей на екосмаколики, особливо тоді, коли роботи в багатьох нема, і ситуація із заробітком незрозуміла. Тому однозначно така нестандартна ситуація негативно вплинула саме на продаж пастили та фріпсів від “Яблунька”. У зв’язку з карантином я поїхала з Луцька (де зазвичай займалася продажем смаколиків) і тому доставка з рук у руки для лучан була недоступною, лише поштою. Щодо нашої сімейної фермерської справи, то ситуація теж не дуже втішна. За звичайних умов більшість продукції власного виробництва реалізовуємо на ринку, оскільки ринки закрили ми шукали нові шляхи збуту.

Для того, щоб підтримувати наших клієнтів і не втрачати з ними зв’язку, смаколики “Яблунька” пропонували хороші знижки. Хоча моє перебування в селі спонукало більше часу приділити саду і городу та готуватися до нового сезону заготівлі фруктів і ягід для сушіння, адже в процесі приготування пастили і фріпсів ми намагаємося максимально використовувати власні плоди, які вирощуємо лише з використанням екопрепаратів.

Ми змогли продавати редиску, розсаду, овочі і навіть квіти через інтернет

Що ж стосується нашого невеликого фермерського господарства, то тут вихід був один перейти онлайн. Всупереч карантину, люди хочуть їсти, і ми змогли продавати редиску, розсаду, овочі і навіть квіти саме через інтернет. Для нас це було щось нове:) І покупці, і продавці швидко зорієнтувалися і знайшли одне одного на сторінках Facebook. Цей процес трохи довший і вимагає додаткових зусиль для комунікації, але він дієвий. 

Карантин не лишив нікого байдужим, і всі навички, які були здобуті під час цього періоду, не будуть втрачені і за потреби будуть використані на майбутнє. Знаю одне ніколи не варто здаватись і зупинятися, все минає:)

Очікую, що все стане на свої місця. Маленькі справи потребують великої публіки, щоб стати трохи більшими. Карантин змінив цей світ, і важко щось прогнозувати. Лишається надіятись на краще”.

 

Юрко Заставний, співзасновник театру пива “Правда” 

yurko-zastavnij

Я не вірю в онлайн

“Проблема одна і вона всеосяжна. Пиво під час карантину немає де споживати, у нас повні чани пива, і вони не звільняються, тому що не працюють ресторани, не працюють паби. Ми просто не можемо варити пиво. Є мікроскопічна доля онлайн-продажів, і я думаю, для більшості малих пивоварів вони складають дуже малий відсоток. Звичайно, онлайн-продажі активізувалися під час карантину, але я не вірю в онлайн. Крафтове пиво, це достатньо контекстний напій він має споживатися в якомусь оточенні, під час спілкування, тут необхідна соціальна складова. 

Один із наших пріоритетів зберегти працівників і в ресторані, і на виробництві. І хоча в нас скоротилися зміни, працівники почали отримувати меншу зарплатню, але вони все одно мали змогу заробляти й утримувати свої сім’ї.

Потрібно пояснювати мережам, що крафтове пиво це не просто ще одне пиво на полиці

Звичайно, ми мали реагувати на зміни. Оскільки наші традиційні канали продажів зникли, ми одразу ж наростили нашу співпрацю з торговельними мережами. Ми почали постачати наше пиво в більше магазинів та збільшили кількість сортів. Також ми налагодили співробітництво з мережами автомобільних заправок і ведемо переговори з локальними торговими мережами. Звичайно, це досить довгий процес, не завжди умови прийнятні для нас, тому потрібно домовлятися, пояснювати мережам, що крафтове пиво це не просто ще одне пиво на полиці, а зовсім інший продукт, який вимагає зовсім іншого ставлення. 

Не потрібно економити на складниках, а ефективно використовувати ресурси

Важливо домогтися ефективності виробництва. Це не означає, що потрібно економити на складниках, але потрібно, наприклад, ефективніше використовувати воду, електроенергію, щоб не було зайвих витрат, тому що це все відбивається на собівартості продукції. Це теж такий один урок, який ми отримали за час карантину. 

Що ще важливо, й особливо на перспективу, це те, що ми програмно намагаємося працювати з українською сировиною. Власне за час карантину ми мали змогу “відглянцювати” декілька сортів з української сировини, які дуже достойні. Навіть в колабораційній варці в Бельгії ми використовували саме нашу українську сировину. Там є український хміль, який вирощують на фермі поблизу Львова. Це правильно і з погляду моралі, адже ми підтримуємо свого виробника і для нас це вигідніше, адже наш хміль виходить дешевшим, бо ми економимо на логістиці з-за кордону, а якість залишається на тому ж рівні. 

Тобто, підсумовуючи, маємо такі висновки за карантин: ефективність і розумна економія без втрати якості в жодному разі”.