Ми використовуємо cookies-файли Погодитись

Тенденції в маркетингу: що працює, що — ні

10 червня 2021 / Тарас Гуменюк

Пандемія стала каталізатором діджиталізації: бізнес змушений освоювати нові напрямки, щоб втриматися на плаву. Умовний ресторан, якому до пандемії не потрібно було опановувати доставку їжі, змушений не тільки налагодити та оптимізувати внутрішні процеси, але й боротися за увагу на рекламних майданчиках Google i Facebook.

Який він, інтернет-маркетинг 2021 і куди мають рухатися digital-агентства, щоб бути на хвилі з клієнтом?

Перевагу мають ті, у кого більша фінансова подушка й хто вправніше працює з новими технологіями. Локдаун змусив діджиталізуватися не один бізнес, тому конкуренція за місце для показу реклами виросла. І за місце у стрічці в Instagram, і за другу позицію у пошуковій (рекламній) видачі Google почало конкурувати більше компаній. Користувач тут виграє, адже отримує більший вибір. Представники ж бізнесу, конкуруючи за плейсмент (місце для показу реклами), платять більше.

Саме тому перевагу у боротьбі мають ті, хто здатен переплатити, і ті, хто може якісніше, прискіпливіше налаштувати й оптимізувати рекламні процеси.

Змінюються підходи до аналізу даних: Facebook вже не зможе «читати думки». Apple дав користувачам можливість вибору: ділитися даними чи ні. Відмова від відстежування вдарить по цілій індустрії: таргетологи не зможуть якісно налаштовувати рекламу, через що ефективність онлайн-маркетингу знизиться. Власники ж медійних майданчиків, які здають рекламні банери в оренду, отримають менше кліків, а значить — і менше прибутку.

Тобто відбудеться відкат ефективності на кілька років, і відчуття, що Facebook «читає думки» вже не буде. Як мінімум певний час, адже розвиваються нові методи для збору даних, і для того, щоб бодай не втрачати інформацію про відвідувачів сайту, потрібно використовувати нові підходи у вебаналітиці. Один із таких підходів, зокрема, агенція Perfect PR вже внутрішньо тестує.

Аналітика — рулить. Просто «піти в діджитал» вже не працює. Потрібно вміти працювати з алгоритмами систем, збирати дані, аналізувати їх, і, що важливо, — приймати правильні рішення. А правильні рішення — ті, що ґрунтуються на достатній кількості даних. Тому потрібно знати, для прикладу, такі показники, як ROI, ROMI, ROAS, LTV, і на вивірених показниках уже приймати рішення.

Де потрібно бути зараз, щоб опинитися з клієнтом на одній хвилі?

Всюди, де є клієнт.

Адже умовна київська будівельна компанія у боротьбі за плейсмент конкурує не лише з іншими 200-ма компаніями, які теж рекламують житло, але і з доставкою їжі, новим смартфоном, таксі, доставкою квітів, черговою трендовою іграшкою…

А якщо піти ще далі, то за увагу конкурувати потрібно зі сторіс подруги в Instagram, із лонгрідом бізнес-аналітика у LinkedIn, смішнявим відосиком із собачкою у Tik-Tok, стендап-подією у Facebook чи оглядом фуд-блогера японського ресторану в Копенгагені в YouTube. І для цього потрібно чітко розуміти свого клієнта, правильно збирати дані, правильно їх аналізувати та приймати правильні рішення.

Якісних даних й ефективних рішень ✌?

Автор: Тарас Гуменюк

×

“Римський імператор Калігула був великий жартівник. Він любив комічні вистави з перевдяганнями, і сам в них охоче брав участь. Робив це публічно, збираючи великі маси глядачів на стадіони і арени. Спочатку народ його сліпо обожнював і готовий був на руках носити. Простим людям подобалося, як молодий імператор тролить місцевий парламент. Наприклад, Калігула оголосив, що призначить свого коня сенатором. Всі вирішили, що це – круто і сміялися вдалому жарту. А він з посмішкою спершу записав свого коня в цивільний стан – за законом в парламенті міг бути тільки корінний римлянин – а після призначив, таки, сенатором. Коня! Хтось говорив, що подібне є нехтуванням здорового глузду і насмішкою над державним устроєм. Але народ парирував, що це – креативно, смішно і, оскільки стосується лише сенаторів, то нехай собі тролить їх далі.

Тут Калігула оголосив, що призначає свого коня-сенатора консулом. А згідно з античною традицією, консули були вищими держ.особами і управляли областями, які входили до складу імперії. Ось тут вже громадяни зрозуміли, що з імператором щось не те, і прийшли в двіж. І тут маска коміка була скинута: Калігула відповів жорстоким терором, що дуже характерно для істериків, коли щось йде не по-їхньому.

Одночасно виявилися й інші сюрпризи – порожня скарбниця, розвал економіки, втрата союзників, активізація зовнішньої загрози. Виявилося, що веселий імператор був повністю некомпетентний у всіх сферах, крім самопіару і видовищ. Громадяни прозріли, але було пізно: країна опинилася на межі краху. Ситуацію врятувала армія, яка збунтувалася через затримку заробітної плати, і поперла на Капітолій. Військові прибрали Калігулу і призначили керувати країною маріонетку Клавдія. Але той, як і попередник, став застосовувати інструменти диктатури і терору.

Народ активно вимагав повернути громадянські права, демократичні інститути, і волав до совісті військових. Ті показували цивільним дулю, зі словами, що не допустять, щоб незрілі особистості, ласі до видовищ, вирішували долю імперії. Але, управлінці і економісти з військових виявилися так собі. Імператорів стали міняти одного за іншим, за принципом: не зміг забезпечити дива – пішов геть. Деякі й року не затримувалися, звільняючи місце для наступного.Ця чехарда остаточно підірвала економіку країни.

Нарешті, методом проб і помилок, призначили імператором тлумачного управлінця Марка Кокцей Нерву. Це був серйозний чиновник, розбирався в економіці, поважав закони і був хорошим дипломатом. Він повернув демократичні інститути, підняв Рим з попелу, відновив права пригноблених і здружився з лояльними сусідами. Римський орел розправив пір'ячко, країна зажила нормальним життям. Але тут народ вирішив, що чогось йому не вистачає. А саме – видовищ. Як виявилося, люди не награлися в Калігулу, і висновків не зробили.

Імператор Марк відповів, що країні не до веселощів, треба затягнути пояси, зміцнювати оборону, тільки жорсткою економією можна забезпечити розвиток. Люди сказали «ні», і Марка теж змістили, причому – пов'язали і заморили голодом, для науки всім наступним «рятівникам нації». Наступні загравали з народом і сенаторами, але це ситуацію не врятувало. Бардак в країні був ще той. А тут їхнім сусідам доперло, що гріх не половити рибку в цій муті з вигодою для себе. Вони стали нападати і відхоплювати від Риму шматок за шматком. Знову ситуацію взяли в свої руки військові.

Пощастило з полководцем Аецієм, який розігнав сенат і очолив військову диктатуру. Але закони економіки підпорядковувалися військового статуту, і ситуація всередині країни ставала все гірше і гірше. Імперія ще утримувала зовнішні кордони за рахунок патріотизму і самовідданості легіонів. Хоча грошей їм платили все менше. Скоро і легіони видихнули, вирішивши, що з якого дива вони повинні гинути за невдячних співгромадян, і потихеньку стали саботувати. А після прийшли варвари... І нікого в країні не знайшлося, хто міг би дати їм відсіч. Так закінчилася історія вічного міста.

.......................................................................................................

P.S. Це був короткий виклад подій, що призвели до занепаду Римської імперії. Тут немає алюзій на нашу дійсність. Але, пам'ятати історію – необхідно, тому що, як говорив Джордж Сантаяна – «вона повертається, якщо про неї забувають».

І ще одне: «Погано – забувати, ще гірше – не знати її, і ніколи не цікавитись нею».

Сповіщення