Ми використовуємо cookies-файли Погодитись

17 видів маніпуляцій

15 жовтня 2021 / Тарас Гуменюк
Зміст

Всі маніпулюють. Так можна перефразувати назву першої серії культового серіалу «Доктор Хаус». Маніпуляція сьогодні такий же елемент повсякденності, як звичайне прохання. Сама по собі вона не може бути доброю чи поганою, адже перш за все, це інструмент.

Основним джерелом та натхненням для цієї статті стала книга Альбрехта Мюллера «Вірте мало, сумнівайтесь у всьому, думайте самі: Як бачити крізь маніпуляції» (ориг. німецькою «Glaube wenig, hinterfrage alles, denke selbst: Wie man Manipulationen durchschaut»). Нижче описані 17 типів маніпуляцій з прикладами. Зауважу, що в книзі наведені приклади здебільшого з німецької історії, але є ситуації, пов’язані з Україною. Часто погляд автора на певні події не збігається з тим, який переважає у нашому інфопросторі. Так, він зазначає про “підрив довіри” стосовно РФ через розширення NATO до її кордонів. У зв’язці “анексія Криму” перше слово він бере у лапки, чим ставить її під сумнів. Саме тому в статті наведені більш актуальні та ілюстративні приклади для українського інфопростору.

1. Мовне регулювання

Домовленості щодо цільового регулювання слів, які будуть використані при спілкуванні, впливають на громадську думку. Це можуть бути означення режимів деяких країн «демократичні», «автократичні» чи «диктаторські». Або використання термінів «революція» чи «державний переворот» стосовно події на площі у центрі міста; «рух у бік диктатури» чи «крок у боротьбі проти олігархату» стосовно прийняття певного законопроєкту.

Розглянемо приклад маніпуляції на двох умовних заголовках тієї ж події:

1. «Радикальні групи спробували здійснити державний переворот» – сприймається як загроза, привід для стурбованості.

2. «Прихильники демократичного розвитку країни активно протестували у центрі міста» – сприймається як новина позитивної тональності, яка не несе ризику безпеці громадськості.

2. Використання термінів, які мають стійкі асоціації

Для спрощення сприйняття інформації ми мислимо категоріями. Означивши «своїх» і «чужих», можна швидко зорієнтуватися в ситуації, оцінити новину або явище, що економить зусилля. Тому терміни, які мають стійкі асоціації, часто використовують як ярлики для знецінення у боротьбі з опонентами. Важливо, що для різних людей вони матимуть протилежні ефекти.

Приклад термінів, які використовують у політичних маніпуляціях – «проєвропейськість» і «проросійськість», «праві» і «ліві» радикали, «совкові» і «націоналістичні» погляди, «популіст», «зрадофіл», «бот».

3. Скорочення історій

Залежно, з якого моменту почати розповідати історію, можна дійти до різних висновків. Або можна розказати не всю правду чи скоротити історію. Так, інколи лаконічність є необхідністю. Втім, навіть розповідаючи відомий історичний факт, бажано пояснювати хід подій не лінійно.

Ілюстративним може бути приклад допису, який був вірусним 2019 року:

Показати текст

У ньому складна історія занепаду Римської імперії – процес, який і зараз є предметом для дискусій – зведено до простої лінії взаємодії коміка-імператора і недалекоглядного народу з очевидною паралеллю на події в Україні 2019 року. Цей приклад маніпуляції достатньо складний, щоб виглядати правдоподібним і достатньо простий, щоб користувач українського Facebook міг зробити потрібні висновки, що видно у коментарях.

4. Замовчування

Замість того, щоб розповідати спрощену версію чи частину історії, можна вдаватися до повного замовчування. Часто замовчуються дії, пов’язані зі спецслужбами, хоча можна знайти й інші, неочевидні приклади маніпуляцій такого типу.

Загальновідомий приклад – дії радянської влади під час чорнобильської катастрофи. При чому маніпуляція замовчування була застосована на різних рівнях держапарату. Пожежники не знали, що приїхали гасити не тільки пожежу на даху, а і ядерний реактор, який вибухнув. Парад з нагоди Дня міжнародної солідарності трудящих був проведений у Києві у час, коли всі іноземні засоби масової інформації повідомляли про загрозу для життя людей. А визнання перед міжнародною спільнотою було отримано тільки після тиску, спричиненого заявою Швеції.

Більш свіжий приклад такої маніпуляції – це замовчування компанією Uber крадіжки даних 57 мільйонів клієнтів. За нерозголошення даних про інцидент хакерам заплатили 100 000 дол. При цьому злам і викуп трапився у жовтні 2016 року, але відомо про нього стало 22 листопада 2017 року завдяки розслідуванню Bloomberg.

5. Повторення

Цей вид маніпуляції може використовуватися разом із поширенням неправди та напівправди. І таким чином – виступати каталізатором у закріпленні потрібного меседжу.

Прикладом може бути постійне повторення пропагандистської мантри на проросійських майданчиках про «зовнішнє управління Україною» або про «внутрішній конфлікт» на Сході. Після регулярного повтору меседжу аудиторія починає вірити у нього.

Пам’ятаймо, що вода камінь точить.

6. Перебільшення

Щоб досягти емоційнішого ефекту від меседжу, можна просто перебільшити.

Приклад: «Рабінович: Відставкою Разумкова влада узаконила політичну проституцію». Очевидно, тут використовується одразу кілька маніпуляцій, а перебільшенням є використання зв’язки про «узаконення політичної проституції».

7. Одне і те ж повідомлення з різних сторін

Враховуємо широке коло джерел: ЗМІ, блогери, експерти, лідери думок. Додаємо стрічки соцмереж, новинні підбірки, радіо, телебачення, Youtube, газети, журнали. І таким чином з різних джерел долітають необхідні меседжі.

На таку уніфікацію думок впливає і специфіка роботи алгоритмів соцмереж. Системи можуть враховувати не лише вподобання, а й кожен клік та час, проведений із публікацією, і на основі цього «розумна» стрічка новин доповнює інформаційну бульбашку. Тому у Facebook можна бачити щодня одні й ті ж політичні гасла, повідомлення, події – від політиків, ЗМІ, блогерів, ботів і т.д.

8. Якщо всі в групі говорять те саме, то це має бути правдою

Говорячи про цей метод маніпуляції, варто пам’ятати про внутрішньогруповий фаворитизм, тобто тенденцію сприяти членам своєї групи, та повагу до авторитету. Доволі непросто дотримуватися думки, протилежній більшості. Якщо «всі» та «звідусюди» транслюють те саме повідомлення, то його можна сприйняти як правду.

Як зазначає автор, часто для цілеспрямованої маніпуляції буває вдосталь навіть неповної одностайності у комунікації.

Наприклад, коли 3-4 експерти (справжні або підставні) на ток-шоу дотримуються однієї думки, а їм протиставляється 1-2 особи, які, представляючи протилежну позицію, можуть поводитися непрофесійно, неадекватно, скандально. Таким чином складається враження протистояння думок, де, з одного боку, є поважні експерти (справжні або підставні), можливо, в команді з ведучим, а з іншого боку – непрофесійна поведінка незрозумілих представників опозиційного меседжу.

9. Ефект гойдалок

Або ефект протиставлення. Коли нам говорять, наскільки жахливою є одна сторона, то можна подумати, що протилежна є хорошою.

Прикладом масштабного ефекту гойдалок в українських реаліях можна вважати вибори 1999 року, на яких кандидат у президенти Леонід Кучма протиставляв себе комуністу Петру Симоненку. Допустити повернення комуністів до влади більшість політично активного населення не могла, тому Леонід Данилович зміг отримати другий термін.

Ще одним прикладом може бути плакат часів Холодної війни. Змальовуючи, наскільки жахливі дії капіталістичного блоку, можна нав'язати думку, що дії комуністів хороші.

10. Опитування

Соціальні опитування можна використовувати для впливу на думку виборців.

Дані опитування можуть виступати фактором легітимізації під час просування ідеї, повідомлення.

Варто зазначити, що справа не тільки у можливостях «купівлі результатів» чи «створення необхідної картинки», а й в людях. Залежно від місця, часу, настрою, кількості справ на день, душевного стану, інтерв’юера, наявності інших респондентів, їхнього настрою, поведінки та інших факторів – відповідь на те саме запитання може бути різною.

11. Говорити «А» й мати на увазі «В»

Ще один вид маніпуляції, який виділяє автор, – стверджувати, що суб’єкт не є насправді поганим/неефективним, а лише неправильно сприймається аудиторією, бо погано «продає себе».

Тобто, за повідомленням «Партія “Жовтих” просто погано комунікує про свою роботу» (А) ховається підтекст «Значить, партія “Жовтих” добре виконує свої задачі» (В).

12. Створення або використання неурядових організацій

Для надання ваги суб’єкту трансляції меседжу, можна підкріпити його статус посадою або дотичністю до неурядових організацій.

Також є простір для маніпуляцій при роботі з грантами: наприклад, використовуючи ресурси грантодавця, неурядова організація може використовувати інструменти для зв’язків з громадськістю – публікувати статті у місцевих ЗМІ – й таким чином просувати маніпулятивні меседжі.

13. Сума натяків перетворює напівправду на правду

Прикладом є подання інформації телеграм-каналом щодо смерті нардепа Антона Полякова:

Такий ланцюжок натяків наводить на думку про умисне вбивство, хоча у поліції Києва інформацію про вимкнуті камери відеоспостереження не підтвердили.

А сама по собі заява про свідчення у НАБУ вписується в опозиційно-критичну риторику ексчлена фракції та не матиме великого значення у пропонованій версії.

14. Експерти допомагають маніпулювати

Втім, у медіапросторі слово «експерт» вже досить дискредитоване, а особи, котрі мають такий статус, можуть бути самозванцями. А ще їх спільною рисою часто є політична заангажованість.

Так, пересічний українець може не розуміти принципів економіки чи значення економічних показників, ба навіть меж обов’язків та відповідальності посадових осіб. А це є плідним ґрунтом для використання «експертів» як оруддя маніпуляцій.

Один з таких «експертів».

15. Зв’язування імен і їхнє використання для нав’язування оцінки

Щоб прирівняти людей чи позиції до інших або дозволити негативній думці поширитися на інших, їх можна прирівняти, поставивши в один ряд.

Приклад опису відео:

«Якщо зліпити все в купу і подивитися, як формується коаліція в Україні, то майбутнє об'єднання буде виглядати так: Володимир Зеленський, Юлія Тимошенко, кум Путіна Віктор Медведчук, Юрій Бойко та Ігор Смешко. Саме Зеленський, Тимошенко, Бойко, Медведчук і Смешко своїми партіями сформують коаліцію після наступних парламентських виборів».

16. Цільове використання емоцій

Замість звернення до логіки, звертатись до емоцій. Емоційний заклик може давати разючі результати. Власне, такий тип маніпуляції можна знайти ще у плакатах 1917-1921 років: приклад 1, приклад 2.

17. Використання конфліктів

Розділяй і владарюй. Конфлікт, зображений у медіа, може бути штучно створений.

Політична система працює на принципі розділення і роботи з електоратом. А конфлікти, особливо ті, які з’являються на екранах, можуть бути ще і вдалою сумішшю із видів маніпуляцій, описаних вище. Підсвідомо глядач обирає чиюсь сторону і в підсумку підтримує активною дією.

Наприклад, галочкою у виборчому бюлетені.

Прикладом може бути конфлікт, пов’язаний зі справою Сергія Стерненка. Цікавим є те, що оцінки громадян істотно залежать від їхніх політичних симпатій.

Якщо ви дочитали до цього моменту, то тепер, можливо, зможете “бачити крізь маніпуляції”. Беріть до уваги деталі, аргументи, думайте критично – і не дозволяйте маніпулювати собою.

Автор: Тарас Гуменюк

×

“Римський імператор Калігула був великий жартівник. Він любив комічні вистави з перевдяганнями, і сам в них охоче брав участь. Робив це публічно, збираючи великі маси глядачів на стадіони і арени. Спочатку народ його сліпо обожнював і готовий був на руках носити. Простим людям подобалося, як молодий імператор тролить місцевий парламент. Наприклад, Калігула оголосив, що призначить свого коня сенатором. Всі вирішили, що це – круто і сміялися вдалому жарту. А він з посмішкою спершу записав свого коня в цивільний стан – за законом в парламенті міг бути тільки корінний римлянин – а після призначив, таки, сенатором. Коня! Хтось говорив, що подібне є нехтуванням здорового глузду і насмішкою над державним устроєм. Але народ парирував, що це – креативно, смішно і, оскільки стосується лише сенаторів, то нехай собі тролить їх далі.

Тут Калігула оголосив, що призначає свого коня-сенатора консулом. А згідно з античною традицією, консули були вищими держ.особами і управляли областями, які входили до складу імперії. Ось тут вже громадяни зрозуміли, що з імператором щось не те, і прийшли в двіж. І тут маска коміка була скинута: Калігула відповів жорстоким терором, що дуже характерно для істериків, коли щось йде не по-їхньому.

Одночасно виявилися й інші сюрпризи – порожня скарбниця, розвал економіки, втрата союзників, активізація зовнішньої загрози. Виявилося, що веселий імператор був повністю некомпетентний у всіх сферах, крім самопіару і видовищ. Громадяни прозріли, але було пізно: країна опинилася на межі краху. Ситуацію врятувала армія, яка збунтувалася через затримку заробітної плати, і поперла на Капітолій. Військові прибрали Калігулу і призначили керувати країною маріонетку Клавдія. Але той, як і попередник, став застосовувати інструменти диктатури і терору.

Народ активно вимагав повернути громадянські права, демократичні інститути, і волав до совісті військових. Ті показували цивільним дулю, зі словами, що не допустять, щоб незрілі особистості, ласі до видовищ, вирішували долю імперії. Але, управлінці і економісти з військових виявилися так собі. Імператорів стали міняти одного за іншим, за принципом: не зміг забезпечити дива – пішов геть. Деякі й року не затримувалися, звільняючи місце для наступного.Ця чехарда остаточно підірвала економіку країни.

Нарешті, методом проб і помилок, призначили імператором тлумачного управлінця Марка Кокцей Нерву. Це був серйозний чиновник, розбирався в економіці, поважав закони і був хорошим дипломатом. Він повернув демократичні інститути, підняв Рим з попелу, відновив права пригноблених і здружився з лояльними сусідами. Римський орел розправив пір'ячко, країна зажила нормальним життям. Але тут народ вирішив, що чогось йому не вистачає. А саме – видовищ. Як виявилося, люди не награлися в Калігулу, і висновків не зробили.

Імператор Марк відповів, що країні не до веселощів, треба затягнути пояси, зміцнювати оборону, тільки жорсткою економією можна забезпечити розвиток. Люди сказали «ні», і Марка теж змістили, причому – пов'язали і заморили голодом, для науки всім наступним «рятівникам нації». Наступні загравали з народом і сенаторами, але це ситуацію не врятувало. Бардак в країні був ще той. А тут їхнім сусідам доперло, що гріх не половити рибку в цій муті з вигодою для себе. Вони стали нападати і відхоплювати від Риму шматок за шматком. Знову ситуацію взяли в свої руки військові.

Пощастило з полководцем Аецієм, який розігнав сенат і очолив військову диктатуру. Але закони економіки підпорядковувалися військового статуту, і ситуація всередині країни ставала все гірше і гірше. Імперія ще утримувала зовнішні кордони за рахунок патріотизму і самовідданості легіонів. Хоча грошей їм платили все менше. Скоро і легіони видихнули, вирішивши, що з якого дива вони повинні гинути за невдячних співгромадян, і потихеньку стали саботувати. А після прийшли варвари... І нікого в країні не знайшлося, хто міг би дати їм відсіч. Так закінчилася історія вічного міста.

.......................................................................................................

P.S. Це був короткий виклад подій, що призвели до занепаду Римської імперії. Тут немає алюзій на нашу дійсність. Але, пам'ятати історію – необхідно, тому що, як говорив Джордж Сантаяна – «вона повертається, якщо про неї забувають».

І ще одне: «Погано – забувати, ще гірше – не знати її, і ніколи не цікавитись нею».

Сповіщення